top of page
logo_scrum_ua_white.png

Рутинна та адаптивна експертиза

18 черв. 2024 р.
Читати 5 хв
Рутинна та адаптивна експертиза

Десятиліттями ми винагороджували глибоку спеціалізацію.


Рентгенолог читає знімки. Фронтенд-розробник пише код інтерфейсу. Помічник юриста готує договори. Такі ролі вважалися сфокусованими, професійними й надійними. Ми радили дітям здобувати освіту, яка зробить їх експертами: людьми, до яких звертаються з одним чітко визначеним видом роботи.


Часи змінюються. Коли середовище швидко змінюється, а невизначеність зростає, успіх залежить не лише від того, наскільки добре людина виконує знайомі задачі у знайомій галузі. Від професіоналів дедалі частіше очікують, що вони вчитимуться на ходу, застосовуватимуть знання в незнайомих контекстах і діятимуть, коли стандартні рішення вже не підходять.


Для більшості з нас це нове на практиці, але не в теорії. У 1980-х когнітивні дослідники Гійо Хатано (Giyoo Hatano) та Кайоко Інагакі (Kayoko Inagaki) запропонували корисне розрізнення: рутинна експертиза та адаптивна експертиза.


Рутинна експертиза — це здатність виконувати відомі задачі ефективно й точно, застосовуючи усталені процедури. Рутинні експерти чудово працюють у стабільних умовах. Вони дають надійний і якісний результат, доки ситуація лишається знайомою.


Адаптивна експертиза йде далі. Адаптивні експерти вміють розширювати, комбінувати чи винаходити заново свої навички, коли умови змінюються. Вони не застигають перед новим. Вони вчаться в процесі дії.


Пандемія COVID-19 болісно оголила цю різницю. Викладачі медичних професій по всьому світу майже за одну ніч мусили відмовитися від стандартних моделей навчання. Одне дослідження після пандемії показало, що адаптивна експертиза не корелює ні з віком, ні зі стажем. Вона виявилася окремою здатністю, яку треба розвивати свідомо. Ті, хто мав вищі показники адаптивної експертизи, краще працювали і в період потрясінь, тоді як сам лише стаж від потрясінь майже не захищав.


Виявляється, досвід роботи сам собою не перетворюється на адаптивну експертизу.


Адаптивна експертиза — це інший вид майстерності. Він формується через безперервне навчання, зіткнення з різноманіттям і готовність братися за нові виклики. Інакше кажучи: цілеспрямовано і з ширшими мандатами.


Після пандемії професіонали, які несподівано проявили адаптивну експертизу, змогли повернутися до звичної роботи. Але чи є галузі, де така поведінка — не реакція на кризу, а щоденна норма?


Адаптивна експертиза означає інновації

Одна з особливих рис адаптивної експертизи — здатність побачити, як наявні знання чи інструменти можна використати по-новому для розв’язання нової задачі або перенести в іншу галузь.


Наприклад, під час кризи місії «Аполлон-13» астронавтам довелося зібрати імпровізований повітряний фільтр із несумісних запчастин. Це класичний приклад адаптивної експертизи: вони поєднали глибоке знання систем корабля з творчим мисленням під тиском, щоб розв’язати нову задачу, від якої залежало їхнє життя.


Натомість рутинний експерт міг би знати процедури корабля напам’ять, але розгубитися, щойно ці процедури перестали працювати. Історія «Аполлона-13» показує, як ефективність та інновація разом дають надзвичайний результат: ефективність у розумінні наявних матеріалів і систем, інновація у створенні нового рішення в нових обмеженнях.


Поза «ракетною наукою» схожа інновація виникла в XING (тепер New Work), одній з найбільших професійних соцмереж Європи. Олексій мав змогу спостерігати її зсередини: від нуля до героя.


Тоді мобільна розробка мала жорстке обмеження: застосунок не могла будувати й розвивати більше ніж одна команда. Коли організація виросла до кількох десятків команд, це обмеження стало серйозним організаційним вузьким місцем. Мобільна розробка опинилася на критичному шляху поставки, навчання сповільнилося, а залежностей ставало дедалі більше.


Прорив зробив веброзробник, який був новачком у мобільній розробці й дуже хотів навчитися. Він приєднався до iOS-команди як junior mobile developer, щоб розширити свої навички, і приніс із собою глибокий досвід веброзробки. Назвімо його Піт.


Як новачок із ширшим поглядом, Піт швидко почав ставити під сумнів усталені практики команди. Від самого початку він кидав виклик припущенням, яких давні учасники команди вже не помічали.


На той час iOS-команда була під тиском: від неї вимагали дати іншим командам змогу робити внесок у мобільний застосунок. Ідея наштовхнулася на спротив. З погляду iOS-команди, відкрити кодову базу означало поставити під загрозу і технічну якість, і саму ідентичність команди. Довгий час не було технічного підходу, який зробив би це безпечним.


Усе змінилося, коли Піт у парі з досвідченими iOS-розробниками показав, як розбити монолітний застосунок на модулі, щоб окремими частинами могли контрольовано володіти й розвивати їх інші команди. Підхід був натхненний патернами з інших галузей програмної інженерії, які Піт добре знав.


Ця ідея запровадила нову модель розробки. З часом вона дала змогу десяткам команд працювати над мобільними функціями паралельно, а не стояти в черзі до однієї команди-вузького місця. Результат: швидша поставка, більша автономія розробників і помітно кращий досвід користувачів.


Адаптивна продуктивність

Наприкінці 1990-х дослідники з’ясували, що адаптивна експертиза сильно корелює з продуктивністю в динамічних середовищах. Гескет і Ніл (Hesketh and Neal) запровадили поняття адаптивної продуктивності, щоб описати здатність працівника залишатися ефективним, коли умови роботи змінюються.


Отже, працівник з адаптивною експертизою з більшою ймовірністю проявить адаптивну продуктивність: наприклад, швидко опанує нову технологію чи знайде робоче рішення.


Умова, за якої така продуктивність з’являється, — зіткнення з неочікуваним.


Хоча ідея адаптивної продуктивності привабива, на практиці її часто блокують. Багато організацій так і не дізнаються, що можливо, коли людям справді дозволяють діяти, імпровізувати й досягати результату.


Головний блокер — організаційний дизайн, побудований на вузьких і статичних мандатах. Такі структури покликані зберігати стабільні умови роботи, а не давати людям змогу реагувати, вчитися й використовувати зміни на свою користь.


Дилема «спеціаліст чи універсал»

Одна із системних перешкод для адаптивної продуктивності — хибний вибір «спеціаліст або універсал».


«Нас привчають бути вірними своїй роботі настільки, що ми плутаємо її з власною ідентичністю», — писав Пітер Сенге (Peter M. Senge)

Ця проблема знайома багатьом із нас. Розширюватися, ставати різнобічнішим заради адаптивної продуктивності означає перейти від «я — X» до «я вмію X, а ще Y, і, до речі, зараз вчу Z».


Це не про те, щоб бути «майстром на всі руки». Це про вміння вчитися, пробувати різне, опановувати нові навички, помічати патерни, переносити практики з однієї галузі в іншу й поєднувати знання так, щоб ефект накопичувався. Від 1X до 2X, до 10X… 100X.


Це радикальна зміна парадигми: від глибокої спеціалізації в одній функції до кількох глибоких і дедалі ширших сфер експертизи.


Мартін Фаулер (Martin Fowler) з колегами називають таких працівників експертами-універсалами (expert generalists) і пояснюють, як їхня присутність у команді відкриває нові організаційні можливості: наприклад, ефективніше розв’язувати складніші наскрізні задачі клієнтів.


У статті 2025 року вони пишуть:


«Сучасні програмні системи складаються з багатьох компонентів, і щоб довести функцію до продакшну, потрібна співпраця різних спеціальностей. Надто часто ми бачимо задушену комунікацію: люди заблоковані, поки чекають, коли залежні команди запланують потрібну роботу. Безліч таких черг між командами гальмують потік і сповільнюють випуск цінних функцій.

Експерти-універсали можуть прочистити ці труби. Іноді вони роблять взаємодію плавнішою завдяки навичкам, що перетинаються, а іноді знають достатньо, щоб самі виконати частину залежних задач. Справді, одна з найбільших цінностей експерта-універсала — здатність доводити справу до кінця.

Фокус на клієнті спонукає хорошого експерта-універсала використовувати свою здатність до співпраці, допитливість і поєднання навичок, щоб доводити функції до завершення. Якщо для цього треба перетнути межі компетенцій, він знайде спосіб. Якщо треба швидко поглибити якісь навички, він це зробить…

Ця здатність «закрити угоду» часто є вирішальною, щоб критично важливе програмне забезпечення таки вийшло у світ».

Хоча цитата написана з погляду ІТ, її можна застосувати й до інших галузей.


Рух організації до широкої генералізації — потужний важіль на шляху до 10X.


Джерела

  1. Hatano, G., & Inagaki, K. (1986). “Two courses of expertise.” In H. W. Stevenson, H. Azuma, & K. Hakuta (Eds.), Child Development and Education in Japan (pp. 262–272).

  2. Jayawardena, C.K., Groenier, M. & Nawarathna, L.S. Relationship of adaptive expertise of health professions educators with age, experience, academic rank, and their work performance during an altered academic environment. BMC Med Educ 24, 862 (2024). https://doi.org/10.1186/s12909-024-05838-9

  3. Beryl Hesketh and Andrew Neal, "Technology and Performance," in The Changing Nature of Performance (Jossey-Bass, 1999), 21–55.

  4. Peter M. Senge, The Fifth Discipline: The Art & Practice of the Learning Organization (Doubleday/Currency, 2006), 18.

  5. Fowler, Venkatraman, Joshi. Expert Generalist (2025): https://martinfowler.com/articles/expert-generalist.html

Оригінальні публікації (англійською):

bottom of page