Понад місяць тому ми почали розповідати історії клієнтів Scrum Ukraine, які продовжують працювати, вчитися, змінювати професію, волонтерити! У кожному інтерв'ю ми говорили про зміни в роботі, підтримку компанії, навчання та рутинні дрібниці, які допомагають підтримувати work-life баланс під час військового стану в Україні. Саме тому всі історії складаються з трьох частин.Сьогодні ми поділимося чотирма історіями тут.
Робота по-новому
До війни я п’ять років працювала Product Manager-ом у різних проєктах. З початком війни, моя команда та проєкт розсипалися: хтось пішов у ТрО, хтось виїхав з України. Компанія змістила фокус із розробки свого продукту на аутсорс. Тому, Product Manager-и залишилися без роботи. Наразі живуть проєкти, які стабільно обслуговують західний ринок.Війна застала мене в Україні. Наявність дітей сприяла від’їзду до Ірландії. У кінці квітня я вже починаю нову роботу Project Manager-ом в українській компанії.
Навчання та особиста трансформація
На скрам сертифікацію (CSPO) записалася ще в листопаді. Це один із кроків для розвитку. Хотілося офіційного підтвердження своїм діям. Здобула багато нової інформації, відкриттям у навчанні став Miro. Тепер хочу навчитися працювати з цим інструментом так само майстерно, як Олексій Кривицький.
Підтримання work-life balance під час війни
Коли ти один, мені, здається, достатньо переїхати до безпечнішого місця в Україні, де рідше виють сирени, відкрити ноутбук і знову почати працювати. Однак у кожного своя нервова система. У мене є родина та діти, тому я відчувала невизначеність, навіть перебуваючи в Чернівцях. Ми виїхали до Ірландії й живемо зараз в ірландській родині, які теж мають дітей. У нашому випадку, це найкращий варіант. Ця родина допомогла мені все організувати. За тиждень вийшло повернути рутину та відчути, що життя не стоїть на місці, можна працювати далі. Для мене найголовніше — відчути безпеку та наявність рутинних справ. Спокійно прокидаєшся, спокійно п’єш каву, спокійно гуляєш та спокійно лягаєш спати.
Робота по-новому
Я маю щастя залишатися в тій самій команді, що й до війни. Я виконую задачі для бельгійської компанії Materialise, яка спеціалізується на технології 3D-друку. Планувалося, що в цьому році буду переходити на нову роль. Уже шість років я займаюся бізнес-аналізом, а саме функціональним аналізом, що має більший фокус у технічні вимоги. Поступово я розширювала робочі задачі в бізнес-сторону аналізу, у ролі Application Engineer. Зараз переходжу в роль Product Owner-а на проєкті, де я залучена. Війна внесла свої корективи, у нас переглянули пріоритети в проєкті. Той проєкт, на якому я працювала, зараз має трохи нижчий пріоритет. Тому, поки що я продовжую більшою мірою фокусуватися на ролі бізнес-аналітика, функціонального аналітика.Бельгійський та Київський менеджмент компанії нас підтримував із перших днів війни. Від нас не очікували роботи та результатів у перші тижні й навіть місяці. Нікого не звільнили, усіх заспокоїли щодо робочих місць. Компанія допомагає з релокацією, якщо є така потреба. Це дуже приємно та підтримує.Мої тім мейти, яких не мобілізували, працюють. Усі на зв’язку, в онлайні. Менеджмент допомагає нам, а ми віддячуємо своєю роботою. Тим, що продовжуємо працювати та фокусуватися на роботі. Ковід був можливістю, яка допомогла нам адаптуватися до remote/work from home. Тому зараз, коли ми, як команда, перебуваємо в різних місцях та країнах, ми продовжуємо злагоджено працювати.
Навчання та особиста трансформація
Маючи можливість перейти з однієї ролі в іншу (з Functional Analyst в Product Owner), я хотіла структурувати те, що я вже знала та знайти сірі зони, про які ще не підозрюю. Зрозуміти, у чому полягає роль Product Owner-а та чи правильно я її розумію. Я розуміла, що CSPO курс в Scrum Ukraine — це інвестиція, яка того вартує. Після навчання в мене з’явилося більше впевненості.Мої інсайти:- PO має бути близьким зі стейкхолдерами бізнесу, а також дуже добре знати бізнес. Я перебуваю в Києві, а більшість команди та клієнтів Materialise в Європі та Штатах. Тому нетворкінг для мене — це важливий аспект, який потрібно опрацьовувати.- Треба почати використовувати техніки, які ми спробували під час навчання, на практиці.
Підтримання work-life balance під час війни
1.Маленькі кроки. Ставити одну ціль на день, яку реалістично зробити. Не створювати собі занадто високих очікувань. Маленькі кроки, маленькі перемоги.
2.Рутина. Вона допомагає відчути, що я можу щось контролювати. Ці ритуали надають додаткову опору психіці. Банально, прибрати оселю чи заправити ліжко. Якщо ваш контекст дозволяє вам виконувати звичні ритуали, раджу їх продовжувати.
3.Спілкування з колегами. Перші тижні ми багато спілкувалися з командою, говорили про те, хто як зараз та де знаходиться, були на зв’язку. Трохи згодом ми організовували тайм-слоти для неформального спілкування. Раз на тиждень, півгодинна зустріч ‘Cookie time’ - спілкування за смаколиками з командою. Це допомагає та надає змогу налагоджувати контакт із тім мейтами.
Робота по-новому
Я працюю в IT-outstaffing, замовник із США. З початком війни змінився підхід до роботи. Наприклад, ми не відвідуємо мітинги під час повітряної тривоги, замовник розуміє це й підтримує. Ми не обговорюємо війну в Україні, проте й до неї спілкувалися виключно про робочі питання. Але в приватні повідомлення американці мені надсилають слова підтримки, з ким я встигла попрацювати на проєкті.На початку війни СЕО нашої компанії говорив:«Працюйте по можливості. Волонтерте. Робіть усе корисне, що ви можете робити для держави». Це було вдале рішення, яке допомогло нам правильно розставити пріоритети й пишатися фірмою, в якій працюєш. Також перший час ми збиралися на мітапи в компанії раз на тиждень, щоби скоординувати допомогу, поділитися ініціативами тощо. Частина наших працівників виїхала за кордон. Ми допомагали та продовжуємо допомагати ЗСУ, кошти збираємо в загальну скарбничку, і вже ці суми передаємо на армію.
Навчання та особиста трансформація
Я працюю як QA. У моїй сфері є два шляхи для розвитку: автоматизація або менеджмент. Особисто мені більше до вподоби робота з кодом. Проте на поточному проєкті, співробітники стверджують, що я маю навички опікуватися людьми. Щоби довести, що вони неправі і я нічого до того не маю, пішла здобувати Скрам сертифікацію. Мені б і на думку не спало вчитися під час війни, але участь в тренінгу мені передав друг, який зараз у ЗСУ.Враження після курсу змішані. З одного боку, добре, що матеріалу (статей, відео тощо) значно більше, ніж тренер встиг проговорити, також сподобались інтерактивні, практичні вправи в командах, де взаємодієш із людьми, яких бачиш вперше. З другого боку, було забагато персональних запитань учасників із вузькоспеціалізованими практичними кейсами.У мене на минулому проєкті була колега, що добре розбиралася в Scrum та любила сипати Agile-термінологією. Раніше мені було мало що зрозуміло, про що вона говорила. Тепер ця термінологія перестала бути страшною. Тепер я можу сказати: «oh, so this is it!». Стала більше розуміти, що мається на увазі, для чого воно потрібне.
Підтримання work-life balance під час війни
Я маю досвід відвідування психотерапевта. Цей досвід багато чого дав мені. Загалом я подорослішала, як особистість. Я всім рекомендую зі стресом ходити до фахівців. Багато психологів та психотерапевтів наразі волонтерять. Психотерапія має й миттєвий ефект, але найкраще відвідувати сеанси системно. Бажано привчити себе до певної інформаційної, розумової гігієни, свідомо не пускати в себе те, що може вас зруйнувати. Наприклад, телеграм-канали 18+. Можливо комусь то окей, я не дивлюсь їх, бо для мене вони травматичні. А людина не мусить робити сама собі шкоду. На початку я підписалася на багато пабліків, але як тільки помітила, що новин забагато та я від них стресую, повідписувалася від половини.Мемчики. Знайшла класний канал, де збирають «добрі новини». Ці історії зворушують мене до сліз: маленькі дітки, що збирали собі на телефон, віддають гроші на ЗСУ, чи як західні зірки виступають із прапором України. Ця підтримка повертає до життя, відчуття ліктя, що ти не сам на сам зі своїм горем.На останок згадаймо звичні речі: прогулянки, спорт, дотримання графіку дня, добрі фільми, музика, малювання. Нарешті, та сама робота. Займаюсь чимось, у що можу поринути з головою, тоді нервове напруження спадає самостійно.
Робота по-новому
На початку повномасштабної війни найбільше труднощів виникало через необхідність пояснення клієнтам, що ми працюємо та їх бізнесу нічого не загрожує. Деякі клієнти нервували щодо ризиків, особливо, коли рішення пов’язані з безпекою команди, яка надає послуги та має стабільно працювати. Перші пару тижнів налагодження роботи з такими клієнтами потребувало багато сил. Доводилося робити заміни в командах, тому що клієнт не хотів, щоби члени команди фізично перебували в Україні. Мені потрібно було робити shift на проєктах, домовлятися з РМ-ами інших проєктів про зміни членів команд. А після цього ще проводити onboarding людини, яку замінили. На щастя, таких клієнтів було по небагато. Це проблема, яка потребувала одноразового вирішення.
А ось проблема з комунікацією - постійна. Для мене, як для PM, ходити в офіс - то найкраще, що могло бути. Тому що вся комунікація та питання вирішуються просто та швидко. Натомість в онлайн робота зовсім інакша. Для робочої комунікації ми використовуємо Slack та Google Meet. Робота РМ чи СМ пов’язана передусім із комунікацією з людьми. Процедури усюди різні, але якщо немає цілісного спілкування з людьми в команді, то й роботи не буде. На будь-якому проєкті важливою є лояльність команди. А лояльність здебільшого ґрунтується на міжособистісному спілкуванні. Й ось у цьому є проблема - наша команда розкидана по Україні та всьому світу, тому іноді досить важко комунікувати в потрібному обсязі. Доволі багато часу займають неофіційні small talks, що по суті є налагодженням роботи, а не самою роботою.
Навчання та особиста трансформація
Я збирався на тренінг з основ Agile, Scrum, Kanban (ICP) ще минулої осені, але не було місць. Наприкінці року вирішив ще раз спробувати та навіть вніс передплату. Потім почав вагатися щодо свого рішення, адже в мене є досвід роботи в Scrum командах та теоретична база. За порадою звернувся до свого Lead-а й коли той дізнався, хто веде тренінг, порекомендував мені усе-таки сходити на це навчання. Я не жалкую, що пішов на клас. Усе структуровано. Усі знання та досвід, які я мав до навчання, Дмитро допоміг розкласти все по поличках.
Наприклад, у мене є знайомі PM, які майже не мають неформального спілкування з командою. Вони роблять фокус на безперечному слідуванні процедурам. І це дуже добре працює та приносить результат. Але мені особисто, такий підхід не є близьким, я вважаю, що здорові відносини в команді важливіші за сліпе слідування процедурам. У моїй команді максимум свободи, я більше уваги приділяю особистим відносинам та комфортним умовам праці всередині команди. Іноді я сумнівався, а чи правильний підхід до роботи в команді я застосовую. Та коли я прийшов на тренінг до Дмитра, я переконався, що немає єдиного правильного підходу. Щодо моїх сумнівів на рахунок “правильності мого підходу”, він відповів:“Друже, якщо воно в тебе працює та водночас класно працює, нехай так і далі буде”. І мені це відгукнулося. Сподобався формат навчання, що можна багато комунікувати з іншими, ділитися досвідом.
Інсайти після навчання:
- по-перше, я ствердився в думці, що немає ОДНОГО правильного рішення для всіх проєктів;
- по-друге, я зрозумів, що наразі в мене немає проєктів, на яких можна було б запровадити повноцінний скрам “за книжкою”, але інтегрувати його елементи та експериментувати можна із будь-яким проєктом.
Підтримання work-life balance під час війни
Перші два тижні в мене був ступор. Коли він пройшов, я зрозумів, що життя застигло на тому рівні, де є зараз, я усвідомив, що в цьому стані «стабільності» потрібно функціонувати. І якщо моя діяльність буде приносити комусь користь, то тоді буде сенс. Зараз моя мотивація до роботи — це наблизити момент нашої перемоги. І я можу це зробити допомагаючи ЗСУ, фондам, волонтерам. Вважаю, що наша місія тут, у тилу, максимально допомагати захисникам на фронті. Отже, я заробляю гроші та постійно відправляю їх на потреби військових. Чим краще я буду працювати, тим більше грошей я зможу задонатити. Тому кожен робочий день наближає нас до перемоги. Робота для мене — це моя рутина, яка тримає психіку.
Comments