Ця стаття є частиною серії, присвяченої Adaptivity Fit - карті, яка допоможе зробити ваш шлях в agile трансформацію продуманим та безперервним. Оригінал статті "In Search of Adaptivity Fit" розміщений в linkedin акаунті Олексія Кривицького за цим посиланням.

Можете уявити організацію, в якій для адаптації до нової стратегії досить просто заново упорядкувати елементи в одному беклозі всієї організації? Хіба не було б чудово, якби вся організація, як живий організм, реагувала на зміну середовища — напружувала всі м'язи, поверталася і починала рухатися в новому напрямку?

Групи людей за своєю природою мають високу адаптивність. Декілька тижнів тому я був в Альпах у пошуках пригод, займаючись вільним спуском з гір. У нашої групи був керівник, і ми мали приблизний план, куди йти та що робити. Кілька годин ми весело проводили час, роблячи саме те, що планували, але потім визирнуло сонце, і стан снігу змінився, що збільшило ризик сходження лавин. Тому ми відійшли до північніших точок, при цьому залишаючись під нижчими кутами. Це було так природно – пристосуватися.

Організації (по суті – групи людей) теж адаптивні. За своєю природою. Подумайте ось про що: у якийсь момент конкретної фірми не існувало. Люди, яких зараз називають персоналом, займалися десь зовсім іншими справами. Потім з'явилася бізнес-ідея, пізніше зібралася перша команда, і тепер у нас працюють сотні людей, і кожен робить свій внесок у цінність своїми особистими якостями та навичками. Хіба це не диво?

Організації можуть залишатися адаптивними згідно зі своїм зростанням та дорослішанням. Якщо тільки щось зсередини не почне перешкоджати їх здібності, як єдиного організму, бачити й реагувати на нову інформацію, на зміни в навколишньому середовищі.

Отже, поговорімо про те, як розвивати та зберігати адаптивність згідно зі зростанням організацій. Але спочатку розгляньмо, чому організаціям потрібно прагнути до адаптивності.

Вартість адаптації

Коли більшість agile-консультантів намагаються продати організаціям «гнучкість» (що означає більш високу адаптивність або кращу адаптивність), вони зазвичай мають на увазі одну ключову перевагу, яку вона може дати: можливість змінити хід розробки продукту при зміні ринку. Це життєво важлива навичка для організації, згодні? Отже, якби її можна було отримати безкоштовно, вона була б у всіх. Але вона має свою ціну, до якої входить кілька параметрів витрат:

• вивчення та засвоєння повторюваного та поетапного підходу.
• зміна звичок та стратегій для того, щоб покладатися на емпіричний контроль процесу.
• введення нових ролей для підтримки нових процесів, таких як Product Owners, Scrum Masters та інших.
• та консультації для того, щоб усе спрацювало.

Отже, як бачите, підвищення адаптивності не є безкоштовним, воно має свою ціну. І що ще гірше: буде важко відразу побачити її переваги, оскільки це довгострокова зміна, яка потребує культурних та структурних трансформацій.

Все це ускладнює продаж з усіх боків: обіцяні переваги непомітні з першого погляду, але вже з самого початку коштують дорого.

Тому вагомий аргумент проти цієї зміни виглядає так:

«Гей, нам це не потрібно, тому що [виберіть варіант, який відповідає певному контексту] а) наш ринок не змінюється так швидко, б) наші клієнти не надто часто змінюють вимоги; в) ми знаходимося в стабільній ніші; г) і ми змогли пережити минулі коригування курсу. Нас все влаштовує так, як воно є зараз».

Отже, тут є дві помилки, які я хотів би виділити:

1. "Влаштовує" - це влаштовує до тих пір, поки на тому ж ринку не з'явиться інша компанія, яка буде кращою і почне витісняти вас. Так що, швидше за все, ви не хочете мати просто те, що влаштовує зараз, ґрунтуючись на своїх минулих стандартах. Ви, ймовірно, захочете бути кращим (чи принаймні краще, ніж раніше) у тому, що ви робите. А для цього потрібна постійна робота над собою. Постійне прагнення до досконалості. Постійна зміна того, як ви керуєте процесами.

2. Навіть якщо ви вважаєте, що знаходитесь у відносно стабільному середовищі (вітаю!), ваші плани можуть піти шкереберть (упс!) через, наприклад, невдачі в плануванні та/або виконанні. І це не так легко помітити: навіть якщо навколишнє середовище не змінилося ні на йоту, вам може знадобитися адаптуватися і вжити дій з виправлення курсу, щоб поліпшити виконання завдання, яке пішло не так.

І так, є принаймні дві вагомі причини задуматися про бажання більшої адаптивності, навіть якщо це не безкоштовно й ефект не буде помітний з самого початку.

Реактивні причини адаптації

Існує безліч ситуацій, коли організація виграла б від своєї адаптивності, щоб реагувати на наступне:

• вимоги ринку, що змінюються.
• відгуки на незмінні (але пропущені) вимоги.
• нездійснені плани, які стали нереалістичними.
• усвідомлення, що обіцянок стає більше, ніж попередніх ідей.

Зверніть увагу, що лише перший випадок стосується зовнішньої зміни. Інші три ситуації спричинені різними внутрішніми силами: нерозумінням вимог, невдачею у виконанні плану та прозрінням чи розумінням, яке відбулося при правильному виконанні гарного плану.

І, готовий посперечатися, що з наведеного вище списку раптові зміни, ініційовані ринком, трапляються найрідше. Тож що це означає? Те, що адаптивність життєво важлива, незалежно від того, чи вважаєте ви своє середовище стабільним, чи ні. І це без урахування запобіжних причин для адаптації — але це вже інша історія.